ОБ'ЄДНАННЯ ЗАРАДИ ЗМІН

0

СИСТЕМОЮ ПРАКТИЧНОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я МАЮТЬ КЕРУВАТИ КРАЩI ЗА ФАХОМ, А НЕ ЗА РАНГОМ

Нещодавно, 8 лютого, відбувся 1-й Стоматологічний конгрес, присвячений Міжнародному дню стоматолога в Україні. Захід було організовано зусиллями Національної спілки стоматологів України в рамках спеціалізованої виставки МЕДВІН «ЕкспоСтомат».

Як і зазвичай, професійне свято до того ж стало ще одним приводом привернути увагу держави до нагальних проблем медичної галузі в цілому та її стоматологічного напрямку зокрема. Саме про це йшлося в коментарях, які дали ексклюзивно для читачів «МК» участники конгресу.

Мирон УГРИН, президент Національної спілки стоматологів України, почесний президент Асоціації імплантологів України, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент:

Почну з того, що ініціативна група з реформування стоматологічної галузі, до складу якої я маю честь входити, і зареєструвала в Верховній Раді України законопроект про стоматологічну діяльність, основою якого є лікарське самоврядування в стоматологічній галузі. Підготували його, зауважу, не чиновники, а в першу чергу практичні лікарі, які досконально знають реалії, бо живуть і працюють в них, а не сидять по кабінетах та на безкінечних нарадах. На наш погляд, системою практичної охорони здоров’я мають керувати кращі люди по професії, а не по рангу службової посади. Нагальність і кричуща актуальність проблем, що стимулювали нас до створення даного проекту, більш ніж очевидні. Адже, з одного боку, медична галузь, у тому числі її вагома складова – стоматологія, потребує негайного реформування, якого до того ж вимагає асоціативне членство України в ЄС і з чим, звичайно ж, не можна не погодитися. З іншого боку, наразі маємо досить кричущий факт того, що держава фактично самоусунулася від розвитку галузі та її ефективного використання, особливо в умовах збройного конфлікту на сході країни.

Суть наших пропозицій полягає у створенні самоврядної стоматологічної палати, як це практикується в усьому світі. Водночас лікарю буде надано більше можливостей, більше прав, більше відповідальності. І тоді у державі вже дійсно не буде необхідності втручатися у справи цеху. Цех сам відповідатиме за охорону здоров’я.

Як ви, мабуть, знаєте, сьогодні в нас немає такого поняття, як індивідуальна лікарська ліцензія. Це означає, що коли, наприклад, я, лікар зі Львова, приїжджаю у госпіталь Києва або Запоріжжя, щоб оперувати поранених, то цим порушую закон України, згідно з яким дія моєї ліцензії обмежується лише Львовом і тільки визначеною лікарнею. Скажу більше, так само діючий закон порушують і сотні волонтерів, які ведуть сьогодні в Україні колосальну роботу, допомагаючи воїнам АТО. На відміну від Міністерства охорони здоров’я, яке є цілком законослухняним, але при цьому геть нічого не робить. Ось де парадокс! Та що там казати, якщо майже 100 відсотків хлопців, які зараз воюють на сході, мають проблеми з ротовою порожниною. Нам доводиться їх лікувати безпосередньо на місці служби. Проте, коли звернулися до держави з проханням виділити декілька пересувних стоматкабінетів, добро на те ми отримали, але самих кабінетів так і не знайшли. Так усе на папері й лишилося…

Важливими складовими пропонованої нами реформи галузі є, безумовно, освіта. Чим це зумовлено? Приміром, додипломна підготовка сьогодні дає країні випускників у два-три рази більше від необхідного, половина з яких не володіють елементарними навичками. Натомість відтоді, коли навчання стало платним, необґрунтовано збільшився його термін. Інтернатура виросла з року до двох. Для порівняння: такі європейські країни, як Польща і Литва, де вже є самоврядні стоматологічні палати, мають термін навчання фахівців п’ять років, на відміну від наших семи.

Тобто де-факто ми виступаємо за те, щоб практична система охорони здоров’я мала право визначати рейтинги університетів. Мається на увазі введення спеціального екзамену, який приймають не викладачі вишу, а провідні спеціалісти галузі – науковці та практики. І саме ці спеціалісти визначають, чи готовий випускник до роботи. Це знову ж таки світова практика, яка по суті визначає істинний рейтинг університету, який полягає у пропорції: скільки осіб було прийнято до навчання і скільки по його закінченню допущено до роботи. Тобто йде професійний відбір, у результаті якого галузь поповнюється дійсно висококласними фахівцями. І для цього геть не потрібно виписувати спеціальний закон - досить відповідного наказу міністерства. До речі, так само, наказом, можна відмінити й інститут обласних спеціалістів, які аж нічого не дають системі, замінивши їх на експертів - лідерів спеціальності, до яких звертаються як до визнаних авторитетів при вирішенні питань по стоматології, хірургії, офтальмології і т.д.

Інший аспект – післядипломна освіта, в рамках якої лікарів поділили на категорії: першу, другу, третю. Вибачте, але такого немає ніде в світі. Є лікар і все. В нас же кожні п’ять років я повинен пройти післядипломну освіту ще й заплатити за те, що мені геть не потрібно. Проте всім, чого мені вдалося досягти в житті, я завдячую базовій освіті в медичному інституті. При цьому ні головні стоматологи, ні «післядипломні» викладачі нічого не зробили для мого професійного становлення. Нічого! Певен, майже 100 відсотків моїх колег скажуть вам те саме. Погодьтесь, абсурдно ж, коли професор, потужний судинний хірург, який першим у світі зробив унікальну операцію на нирках, мусить йти і здавати на категорію, тобто підтверджувати, що він може працювати. Хто, скажіть мені, може приймати в нього той іспит, коли він є найкращим у своїй справі?

В усьому світі лікар сам відповідає за своє післядипломне удосконалення, самостійно формуючи власну кар’єрну історію. При цьому він може не знати, де взагалі знаходиться його профільне міністерство. Для чого нам потрібні головні лікарі, обласні спеціалісти? Немає в США такої посади - головний стоматолог Америки, так само, як немає головного стоматолога Німеччини чи Парижу. А в нас - головний стоматолог області, міста, району. Маємо громіздку й неповоротку вертикаль, яка має виключне право вирішувати: допускати тебе до роботи чи ні. Так і хочеться риторично запитати: а судді хто?! Адже в управлінському апараті практично немає лідерів спеціальності. Таке враження, що туди пішли працювати саме ті, хто не витримав би незалежного випускного екзамену, про який я казав трохи вище...

У цьому контексті хотів би звернути увагу і на іншу, я б сказав, відверто безглузду проблему. Полягає вона в тому, що представник тої чи іншої іноземної компанії на території Україні, перш ніж отримати від наших держслужбовців певного профілю реєстрацію на ввіз необхідного імпортного обладнання та розхідних стоматологічних матеріалів, повинен за свій рахунок звозити тих чиновників до країни-виробника. Для чого? А щоб вони перевірили, чи добре працюють суперсучасні, високотехнологічні, лідери в своїй галузі, підприємства, скажімо, в Німеччині чи Швейцарії. Уявляєте собі цей абсурд? І то, дійсно, було б смішно, якби колосальні витрати на цей цілком надуманий, халявний туризм потім не відбивалися у підсумку на ціні продукту для пересічного пацієнта. Такої, вибачте, дурної практики немає ніде в світі, крім нас. У мене іноді складається враження, що ми взагалі існуємо в якомусь іншому вимірі…

Якщо брати Асоціацію стоматологів України (АСУ), президентом якої я був свого часу, то вона майже розписалася у своєму безсиллі. Чому? Тому що в статуті АСУ як громадської організації записано: головний спеціаліст міністерства і обласні головні стоматологи входять до керівних органів даної асоціації. Усе. На цьому можна ставити жирну й остаточну крапку?

Впевнений, ні. Саме для того, щоб позбутися оцих омертвілих управлінських наростів, які заважають галузі розвиватися, гальмують її рух уперед, діючі профільні асоціації об’єдналися у єдину Національну спілку стоматологів України, створення якої підтримала Асоціація стоматологів силових структур України. Оскільки про цю громадську організацію широкому загалу відомо не так багато, дозволю собі трохи познайомити з нею ваших читачів. Почну з того, що АСССУ – це, по суті, перший досвід об’єднання зусиль силових структур у певному напрямку. Саме ця асоціація підтримала створення Національної спілки стоматологів України, куди вона увійшла рівноправним членом. Це дає нам можливість контактувати з усіма профільними асоціаціями. Створення Асоціації стоматологів силових структур України - це об’єднання заради змін. Тобто ми хочемо змінити стоматологічну службу, причому не важливо, чи вона є державною, чи військовою, чи силовою, таким чином, щоб стимулювати створення так званого «єдиного медичного простору». Що, безумовно, багатократно підвищить якість і ефективність надання стоматологічних послуг і цивільному населенню, і військовослужбовцям.

Певен, разом ми станемо тим потужним інструментом, який ефективно сприятиме проведенню вкрай жаданої, вочевидь затребуваної суспільством медичної реформи.

І на останок хотів би від імені Національної спілки стоматологів України подякувати всім, хто долучився до святкування першого в Україні Міжнародного дня стоматолога. А саме Київській державній обласній адміністрації; Асоціації приватно практикуючих лікарів-стоматологів; Асоціації імплантологів України; Асоціації ортодонтів України; Українській ендодонтичній асоціації; Українській академії пародонтології; Асоціації лазерної стоматології України; Українській ендодонтичній спільноті; Всеукраїнській спілці стоматологів-ортопедів та зубних техніків; Асоціації стоматологів силових структур України.

Особливу подяку хочу висловити виставковій компанії МЕДВІН та її засновникам Наталії Івченко та Едвіну Задорожному, які ще у 1993 році започаткували проведення міжнародних стоматологічних виставок в Україні.

Віталій ЦИМБАЛЮК, президент Національної академії медичних наук України, академік:

З огляду на привід для сьогоднішньої розмови признаюся, що дуже гордий тим, що нині в Одесі ми маємо потужний Інститут стоматології з великим потенціалом. Із урахуванням тих функцій, які цей заклад виконує нині, коли на сході йде війна, його назву було дещо доповнено й уточнено - Інститут стоматології і щелепно-лицьової хірургії. У певному сенсі стоматологи є нашим авангардом. Більше того, тут навіть спостерігається досить стала динаміка інвестування коштів саме в науку. Це і дослідницькі експериментальні бази, і дороговартісна апаратура для проведення вкрай важливих для стоматології наукових робіт, які неможливо провести в приватному кабінеті. Де-факто стоматологи в практичній системі охорони здоров’я вже відбулися. Вони вистояли, самоврядувалися й самоорганізувалися. Тобто допомога держави тут полягає в одному – тільки не заважайте!

Валерій СУШКЕВИЧ, уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю АПУ, президент Національного паралімпійського комітету України:

Сказати вам про те, що мені відомі якісь кардинальні, суттєві, значимі законодавчі пропозиції, які можуть змінити ситуацію в країні, я, на превеликий жаль, поки що не можу, бо такі пропозиції мені невідомі. І це, звичайно ж, дуже непокоїть. Тому що ситуація щодо охорони здоров’я та забезпечення населення країни медичною допомогою - критична. При цьому не можу погодитися з новаціями міністерства і уряду, які пропонуються у цьому напрямку. Справа в тому, що я не бачу якоїсь домінанти ефективності всіх тих гіпотетичних змін, не бачу домінанти конструктиву, які на нас чекають.

На мою думку, міністерство повинно консолідувати експертне середовище по всіх напрямках, щоб почути фахівців зі стоматології, хірургії, кардіології тощо. Потім узагальнити думку експертів і тільки тоді робити певні адміністративні кроки. Цей рух, вважаю, повинен бути зустрічним. Коли міністерство має бажання почути експертів, а представники громадськості у сфері медичної думки, у свою чергу, активно взаємодіяти із чиновниками у сфері медицини. Саме таке поєднання зусиль фахівців і міністерських чиновників плюс гідна законодавча ініціатива - саме те, що може дати нам жаданий результат.

Ігор ЖДАНОВИЧ, головний стоматолог МВС України, віце-президент Асоціації стоматологів силових структур, кандидат медичних наук:

Користуючись нагодою, хочу подякувати за запрошення організатору цього вкрай актуального заходу - Асоціації стоматологів силових структур України (АСССУ). Взагалі хочу підкреслити, що її створення є великим кроком уперед у підвищенні освітнього, професійного рівня стоматологів системи МВС, що, безумовно, сприятиме вирішенню нагальних проблем щодо лікування та реабілітації співробітників МВС та бійців АТО. На конференції «Особливості надання стоматологічної допомоги в умовах сучасної війни», яка відбулася у рамках даного форуму, ми разом сформулювали цілу низку важливих завдань, на розв’язання яких, сподіваюся, і будуть націлені спільні зусилля представників Асоціації стоматологів силових структур України.

Віталій КОВАЛЕНКО, доктор медичних наук, доцент кафедри щелепно-лицьової хірургії Української військово-медичної академії, полковник медичної служби:

У свою чергу хотів би акцентувати увагу на двох найбільш важливих завданнях, що поставила асоціація. Насамперед, щодо підготовки стоматологічних кадрів для всіх силових структур і перш за все Міністерства оборони. Це повинні бути молоді, сучасні й перспективні лікарі, які можуть надати стоматологічну допомогу високого рівня в специфічних умовах бойових дій.

Звичайно ж, ми даємо країні достатньо фахівців з військової стоматології. Проте, на жаль, якість їхньої підготовки не завжди відповідає необхідним вимогам. Це залежить від багатьох складових. Перш за все від налагодженості системи підготовки лікарів для збройних сил, інших військових формувань. На першому етапі майбутній військовий лікар-стоматолог мусить навчатися у цивільному виші нарівні з усім студентським загалом. Адже скорочені десять років тому військові кафедри тільки два роки як почали відновлюватися. Отже їхні перші випускники прийдуть до нас не раніше, ніж через п’ять років.

Дуже актуальна для нас і саме практична підготовка курсантів військово-медичної академії. За період навчання (зважаючи на збройний конфлікт на сході, три останні випуски були достроковими) наші вихованці повинні отримати знання та навички такого рівня, щоб під час військових дій самостійно приймати рішення, цілком автономно, коли поруч може не бути старших товаришів. Це дуже складна задача, яку треба вирішувати комплексно з госпіталями, поліклініками, військовими частинами. Адже стоматологія – справа не тільки трудомістка, але й досить дорога. Якщо зарплата стоматолога складає, приміром, 6 тисяч гривень, то витратні матеріали тягнуть на всі 20. І якщо оплата праці відбувається більш-менш регулярно, то з матеріально-технічним забезпеченням маємо досить серйозні проблеми. Тобто, з однієї сторони, ми повинні навчати молодь сучасним європейським технологіям, а з другої, в умовах бою наш випускник може отримати для надання допомоги настільки застарілий матеріал, якого він і в очі не бачив.

Другий важливий пласт завдань – перехід стоматологічної служби на стандарти НАТО, що мають три дуже серйозні складові. Перша – це стан стоматологічного здоров’я військовослужбовців, де, в свою чергу, визначено чотири класи. До першого відносять практично здорових пацієнтів, до другого – абсолютно виліковних, тобто таких, які протягом двох років і навіть більше не матимуть загострень. Тільки військовослужбовці, які відповідають цим двом класам, можуть брати участь у воєнних діях. До третього класу належать проліковані пацієнти, але протягом шести місяців у них теоретично може з’явитися захворювання. Шанси потрапити на передову у таких пацієнтів – 50 на 50. І, нарешті, під четвертий клас підпадають ті, кого в бойові умови ніколи не відправляють, тобто це недообстежений, недолікований контингент. Як це не прикро говорити, але у нас сьогодні четвертий клас присутній навіть серед офіцерського складу. Тобто це військовослужбовці, які за натовськими стандартами абсолютно не придатні до військової служби…

Другий стандарт, до якого нам дуже тяжко буде прийти - обсяг стоматологічної допомоги на трьох рівнях. Тут треба зауважити, що у нас в державі поняття «невідкладна стоматологічна допомога» тільки згадується, проте ані її рівень, ані локальні протоколи взагалі не розроблені. Це перша проблема. Друга – суто матеріально-технічна. Згідно з натовськими стандартами, медичні роти такої військової одиниці як бригада обов’язково повинні мати, наприклад, дентальний рентген-апарат, адже кожному стоматологу відомо, що лікування пульпіту чи періодонтиту без рентген-контролю нереальне. У нас такої розкоші, на жаль, поки що немає. А про мобільні стоматологічні госпіталі і ортопантомографи взагалі залишається тільки мріяти…

Третій натовський стандарт у перекладі з англійської звучить, як «стоматологічні заходи в ідентифікації загиблих військовослужбовців». Для того, щоб вийти на цей рівень ми повинні мати як мінімум стоматологічну електронну карту кожного військовослужбовця. Йдеться по суті про судову стоматологічну експертизу - поняття, якого у нас взагалі не існує, а значить юридично військовий український стоматолог не має права приймати участь у процесі ідентифікації особи загиблого воїна.

Михайло ЛИЩИШИН, головний стоматолог Збройних сил України, заслужений лікар України, полковник медичної служби:

Якщо провести порівняльний аналіз останніх трьох років, то побачимо, що в кінці 2014-го стоматологічні військові підрозділи були майже відсутні як на полігонах, так і в зоні проведення АТО. Це при тому, що по мобілізації ми отримали більше 90% несанованих призовників. І дітися, як то кажуть, було нікуди: фронт вимагав поповнення. За підтримки шанованого Мирона Мироновича Угрина був підписаний меморандум про співпрацю між Національною спілкою стоматологів України і військово-медичним департаментом Міністерства оборони в особі генерал-майора медичної служби Андрія Верби. Завдяки цьому система отримала 13 стоматологічних кабінетів на полігонах, більше 10 пересувних кабінетів, а також біля 10 стаціонарних у зоні проведення АТО. Нині, як ви мабуть вже чули, успішно працюють чотири військово-медичні мобільні госпіталі з чотирма штатними стоматологами, які практикують також і на передовій. Можна сказати, що сьогодні йде стала, планомірна робота з обстеження та лікування військовослужбовців.

Що ж стосується Асоціації стоматологів силових структур, то особисто я цілком і повністю підтримую її створення. Тим самим ми формуємо єдиний стоматологічний простір силових структур. Якщо наші зусилля будуть скоординовані, ми зможемо надавати стоматологічну допомогу якісно, своєчасно та оперативно.

Ігор ФЕДІРКО, начальник клініки щелепно-лицьової хірургії та стоматології Національного військово-медичного клінічного центру, позаштатний головний щелепно-лицьовий хірург МО України, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, полковник медичної служби:

На початку збройного конфлікту на сході у нас практично не було кого направити на передову для надання дійсно кваліфікованої медичної допомоги пораненим. Доводилося відправляти стоматологів, які не мали відповідного досвіду лікування поранених з щелепно-лицьовими ушкодженнями. Певні труднощі виникли і в нашій клініці, до якої ніколи не привозили такої кількості поранених.

Особисто мені багато в чому допомогли знання й навички, які я здобув під час стажування у клініках Бундесверу в 2006–2008 роках. Йдеться про опанування сучасними методиками, які є на озброєнні медичної служби військ НАТО. Взагалі наша клініка щелепно-лицьової хірургії та стоматології Національного військово-медичного клінічного центру виявилась більш підготовленою до військового періоду.

Минулого року я тривалий час перебував в АТО, щоб скорегувати деякі проблеми, так би мовити, напряму. Адже безпосередньо на місці бачиш ситуацію дещо інакше, ніж коли керуєш дистанційно. Приміром, молодим хлопцям, що тільки-но закінчили Військово-медичну академію, треба ще вчитися та вчитися, щоб відповідати жорстким вимогам бойової обстановки. Все ж таки туди слід направляти більш зрілих, досвідчених фахівців з військово-медичних центрів за посадою не нижче ординатора, тих, хто пройшов базову підготовку з щелепно-лицьової хірургії. Сьогодні так фактично і сталося – комплектація медичних посад іде за рахунок клінічних хірургів.

Одна з проблем, що лишається і досі – затримка з евакуацією важких поранених у клініки, що створює певні проблеми в лікуванні наших воїнів. Тут не можу не сказати про досить парадоксальну річ, суть якої полягає у тому, що в Україні досі не існує офіційно визнаного фаху «щелепно-лицьова хірургія». У цьому плані ми практично єдині на пострадянському просторі. Хоча саме в Києві були закладені основи даної спеціальності. І чим скоріше ми ліквідуємо цей прикрий, суто формальний недолік, тим краще буде і для всієї медицини загалом, і військової зокрема.

Вікторія ЯСНОПОЛЬСЬКА.